про авторів:
ті, хто трохи дивляться нетфлікс-шоу про їжу, мабуть вже знайомі з девідом ченгом. так само його ім'я чули і ті, хто цікавиться сучасною світовою гастрокультурою. а якщо так сталось, що ви не знаєте, хто він — нічого, я зараз розповім.
девід ченг — кухар і власник ресторанів momofuku noodle bar, ssäm bar та milk bar. останній, до речі, став дуже буквальним натхненням для київського мілк бару — схожість неможливо не помітити.
також девід ченг — дуже медійна персона. він популяризує гастрокультуру як таку, знімається в документальних фільмах про їжу і продюсує свої інтернет-серіали про кулінарію. особисто мені до вподоби випуски про девіда у the mind of the chef і його ugly delicious. ці серіали гарні не стільки рецептами або інсайтами, але непереборним відчуттям затишку та веселощів.
окрім цього, девід ченг стояв у витоків легендарного lucky peach — видання про гастрокультуру, рецепти та шефів. на жаль, лакі піч більше не існує, але мені здається, що і не помилюсь, якщо скажу, що ми всі за ним дуже-дуже сумуємо. стильне та класне медіа було.
можна також впевнено сказати, що девід ченг виглядає чарівним та харизматичним на екрані, але й також помітно, що він — неоднозначна людина. не секрет, що на кухні він - вимогливий та грубий, іноді аж занадто, а деякі його коментарі в телешоу викликають змішанні відчуття. людина складна, що тут скажеш.
пітер міхан — відомий гастрокритик. він і ченг довгий час були друзями та видавали lucky peach. саме він став автором книги momofuku — і це не дивно. з іншого боку, ця дружба, як стане очевидно з книги, зумовила характер тексту і це не пішло йому на користь.
отже,
огляд книги momofuku, 2009:
книга представляє собою розповіді девіда ченга про його шлях до відкриття власних ресторанів та виклад рецептів легендарних страв з momofuku ko, noodle bar, ssäm bar та, для тих хто любить десерти — з milk bar. є багато фото — їжі, готових страв та бекстейджу з ресторану. фотографії живі і класні, а сама книга добре зверстана. її приємно читати та розглядати.
коли читаєш розповіді девіда ченга про те, як він відкривав свої ресторани, в око одразу впадає компліментарний характер, з яким написаний текст.
це, до речі, не вперше: формат friends and family, очевидно, зручний для ченга. хоча і не завжди виграшний: один з його серіалів, breakfast, lunch and dinner, знятий у такому ж характері, критики назвали “девід ченг та його багаті друзі” і, звісно, не сприйняли.
тому треба мати на увазі що у книзі викладений шлях успіху девіда ченга словами девіда ченга (хоч і записаний його приятелем).
є розважлива розповідь про те, як девід страждав-страждав і багато працював, є дуже дивна історія про стриптизерок та відкриття локшичного бару, є гірка розповідь про те, як девід зрозумів що на кухні він поводиться як мудак. але все це написано так акуратно, так солодко, що навіть покаяння в агресії на кухні ніби і не всерйоз.
тому враження від цих розділів — неоднозначне.
але, як мені здається, головне, нащо потрібна ця книга — це рецепти. вони дійсно класні.
не дивлячись на те, що більшість з цих рецептів — ресторанні страви, процес приготування викладений достатньо просто. для деяких рецептів вам не вистачить обладнання, для інших — інгредієнтів, але в цілому більшість з них виглядає цілком реально.
що мені сподобалось ще більше — це пояснення принципів, а не прості вказівки, що робити. особливо це помітно на простих рецептах, як-от маринаду для … та для будь-чого! спочатку вам пояснюють, як зробити маринад, або які принципи застосувати при пропорціюванні, а потім — як застосувати його до тих продуктів, які у вас є.
можна зібрати самостійно і надскладні страви — наприклад, рамен. на початку вам пояснюють, з чого він складається, а потім дають окремий рецепт для кожної складової.
наприкінці цієї замітки вас чекатиме протестований рецепт маринованих огірочків з книги. і він прекрасний у своїй простоті.
рецепти розподілені згідно ресторанів ченга — тому можна спробувати приготувати рамен, локшину, парові булочки, закуски, ферментовані, мариновані овочі та фрукти, а також кімчі. ще є десерти, але я в них розбираюсь слабо, тому прокоментувати ті рецепти, на жаль, не можу. виглядають реальними, збігаються зі здоровим глуздом за пропорціями та методиками, отже, має бути все ок.
то що ми маємо?
мабуть, ця книга мала б створити такий собі образ девіда ченга як чарівного, хоча й суперечливого, кухаря, який щедро ділиться своїми легендарними рецептами, але в мене холодна голова, тому це їй не вдається.
що вдалось momofuku - так це дати натхнення готувати, спробувати щось нове і пошукати незвичні інгредієнти. важливо, що окрім натхнення, книга дає і чіткі робочі інструкції, як саме це все готувати. адже ми знаємо, що немає нічого більш образливого, аніж увірватись в кухню з новим рецептом і зрозуміти що кухар набрехав, або недоговорив, або просто не розповів головного. тут такого немає: рецепти хороші.
хто хоче спробувати готувати адаптовану азійську кухню, ф'южн, або просто нове — тому ця книга стане до вподоби. я б радила її мати на поличці.
для тих, хто дочитав: рецепт огірочків з книги, який я протестувала для вас.
рецепт маринованих огірків за 20 хвилин
900 гр. огірків
3 столові ложки цукру
2 чайні ложки морської солі середнього помелу
чи можна взяти звичайну сіль? можна, але майте на увазі, що вона буде розчинятись на огірках швидше, тому їх потрібно добре перемішати. сіль середнього помелу розчиняється повільніше і рівномірніше просолює огірки.
як приготувати?
1. огірки помити і порізати кружальцями в 3 мм товщиною.
2. сіль та цукор змішати між собою, а потім — висипати на огірки.
3. все добре перемішати та залишити мінімум на 10 (але мені здається, що краще стало на 20-й хвилині).
4. можна їсти! що залишиться — складіть в банку, огірки добре витримали добу в холодильнику і були смачні.
❤️ підписуйтесь на телеграм-канал і це прекрасно: там ще більше рецептів, жваві обговорення в коментарях і комьюніті однодумців, закоханих в їжу.
дякую, що прочитали!
Comments